ДЯКУЄМО Вам за те, що Ви опинилися на цьому сайті!!! :)
Читайте та коментуйте! :)
:)




Цитата



Новий засіб від безсоння
11 Листопад 2010 01:55:59

Новий засіб від безсоння: потрібно рахувати до трьох, максимум - до пів четвертої :)






ТЕМА



11 Листопад 2010 00:54:44
Автор: ТАЙМ

Саме така підозра появилась у вболівальників "Карпат" після 1/4 розіграшу Кубка України
з футболу. Перед цим туром "Карпати" без особливих зусиль проходили своїх суперників,
не пропустивши жодного голу у свої ворота. Якщо звернути увагу на такі рахунки як 5:0 ,
потім 3:0 - домашня перемога над позаминулорічним володарем цього кубка -
Ворсклою.І якось не вкладується поразка 2:0 за тотальної переваги "Карпат" на власному
стадіоні над середнячком-київським Арсеналом,навіть взявши до уваги попередню гостьову
поразку 4:0 у Севільї,що перекрила "Карпатам" буль-які перспективи на вихід з групи Ліги
Європи.






ІНТЕРВ'Ю



ПРОТИ АБОРТІВ
Автор: QSBALKIS

Інтервю з ініцйатором руху проти абортів в Дніпропетровську - Наталією Евгенівною Тациняк (Пословскою)


Гледіло: 4893 Відгукнулися: 0 Рейтинг: rating



ШАМАН:"....добивайтесь завжди свого...."
Автор: QSBALKIS
02 Червня 2011 03:57:40

Шаман - один представників старшого покоління хіп-хопу уЛьвові дав нам інтервю.


Гледіло: 4396 Відгукнулися: 0 Рейтинг: rating



ТАНЦІ
Автор: Rоmma

У цій статті розкажемо про танці ,про особливості танців .Ми взяли інтервю з дівчиною ,Віолеттою ,котра танцює вже майже 16 років.


Гледіло: 4904 Відгукнулися: 1 Рейтинг: rating




ХИМЕРИ БРУКІВКИ



Байдужість…
Автор: Чучко Олександра
05 Липня 2012 22:48:06

Кажуть, що немає нічого гіршого за байдужість, бо вона вбиває душу. Ми дуже цінуємо людей турботливих, готових допомогти, чуйних і співчутливих, завжди хочемо мати таких друзів, але чи самі ми є такими? Чи не відмовляємо ми в допомозі тим, хто її потребує, чи не проходимо байдуже повз тих, кого ображають, чи зважаємо на чуже горе?


Гледіло: 4266 Відгукнулися: 0 Рейтинг: rating




ВІРШІ



Якби були у мене крила
Автор: Макс Мол
05 Липня 2012 22:53:14

Якби були у мене крила,
то полетів би я на місяць.
А хтось під боком мені каже,
що це зробити неможливо.


Гледіло: 4716 Відгукнулися: 0 Рейтинг: rating




ПАМ'ЯТАЙМО ЗВИЧАЇ, КУЛЬТУРУ, ІСТОРІЮ



На Андрія робиться дівицям надія
Автор: Андрій Бучак

Андріївська ніч – така незвичайна не тільки тому,що в цей час привідкривається щілинка через яку можна підгледіти свою долю,але й тому, що Андріївські вечорниці - це веселе і колоритне дійство
пустощів,жартів і сміху, яке охоплює не тільки молодь,пов'язане зі значною кількістю різноманітних звичаїв, обрядів і повір’їв.


Гледіло: 4862 Відгукнулися: 0 Рейтинг: rating




МУЗИЧНІ НОВИНИ



Співачка зі Львова Борислава Білоцерківська потрапила до Всесвітнього проекту з пошуку співочих талантів!
Автор: Міка
30 Травня 2011 00:37:00

Допоможіть втілити у життя мрію талановитої співвітчизниці!

Резидент зі Львова Борислава Білоцерківська, іменуєма Чвертьфіналісткою (учасницею 2-го туру) Avon Voices, першого в історії компанії міжнародного онлайн-проекту з пошуку співочих талантів. Борислава була відібрана серед 175 претенденток з більш ніж 50 країн світу і увійшла у 100 найкращих! Зовсім нещодавно Вони записали в Нешвілі, Парижі, Гонконгу та Ріо-де-Жанейро професійні студійні відеокліпи, які вже викладені для перегляду і голосування на AvonVoices.com. За результатами публічного голосування і оцінок зіркового жюрі будуть визначені дві переможиці – одна з них має бути Представником Avon. Як приз вони дістануть можливість записати альбом в професійній студії звукозапису.

Резиденти з України та інших країн можуть брати участь в Avon Voices і допомогти Бориславі пройти в наступний тур, зареєструвавшися на Avonvoices.com.

Відео єдиної представниці від України розміщено у відеозаписах 2-го туру! Реєстрація і голосування тривають до 20 червня 2011 року.


Гледіло: 5043 Відгукнулися: 0 Рейтинг: rating




ВАР'ЯЦЬКІ ВІСТІ



6 пріоритетів маніпуляції масами
Автор: Міка
26 Вересня 2010 01:31:49

Цікаве відео про 6 пріоритетів впливу на народ. А ми й не підозрюємо.


Гледіло: 4656 Відгукнулися: 0 Рейтинг: rating




ГУМОР З РОДЗИНКОЮ



Я намалюю день
Автор: Дайджест
18 Березня 2011 06:15:34

- Ваш син намалював на парті муху, як живу, і я відбила об неї
руку.
- А ось я, коли у ванній побачив намальованого крокодила, вибіг через намальовані двері.


Гледіло: 4090 Відгукнулися: 0 Рейтинг: rating


Публікації > Химери бруківки > Затишна гавань для одинадцяти глухих кутів

Затишна гавань для одинадцяти глухих кутів



Автор: Олександра БОДНЯК

10 Вересня 2009 08:21:43



Праведник : Панове, ми зібралися тут для того…
Пересмішник : Таке враження, щоб когось поховати!
Пофігіст : А якщо навіть і так?
Екстремал : А ви знаєте, що роблять з трупами в Тибеті?
Переполоханий : Я сподіваюсь, тіло не в залі засідань?
Гультяй : А я сподіваюсь, що пиріжки будуть смачними!
Крикливиця : Ну от! Знову починається! Панове, у вас совість є?
Ображений на весь світ : Живе собі людина…
Шукач : Можливо, і в цьому є певний сенс. Треба лише зіставити різні поняття…
Маленька дівчинка : (починає голосно плакати).
Мовчазна мудра жінка : (промовистий погляд)
Праведник : Зараз не та ситуація, в якій ми можемо жартувати. У нас виникла проблема і наш обов’язок якомога раціональніше її вирішити. Ми маємо бути одним цілим – лише так можна подолати труднощі на життєвому шляху. І я вірю, що кожен з вас готовий внести свою частку до спільної справи чи навіть пожертвувати собою заради щастя інших.
Пофігіст : А чому мене це має обходити? Та й не обходить взагалі…
Переполоханий : Я відчував, я знав, що колись це станеться! Невже ми всі маємо загинути?
Гультяй : Якщо все так кепсько, то це треба відзначити!
Екстремал : Давайте всі разом стрибнемо з парашутами! У мене якраз є знайомий, у якого вони завжди несправні.
Пересмішник : Ти починаєш перевершувати мене!
Шукач : Є ще багато різних варіантів! Навіщо зациклюватися на одному?
Маленька дівчинка : Все так складно…
Ображений на весь світ : Життя ніколи не радує чимось, а от розставляти пастки воно гаразд…
Крикливиця : І куди я потрапила? Ці люди не мають жодного уявлення…
Мовчазна мудра жінка : То в чому полягає суть проблеми?
Праведник : Вона знову закохалася…
Мовчазна мудра жінка : Гм! Хтось має якісь пропозиції? Виступаємо по черзі!
Пофігіст : Мені якось все одно. А хто не закохується?
Невідомий : Які в тебе плани на вечір?
Декілька роздратованих голосів : Шановний, ви помилилися дверима!
Крикливиця : От все зроблять аби не дати нормально провести засідання! Ну й люди пішли…
Гультяй : Пропоную влаштувати йому незабутнє проведення часу з усіма романтичними атрибутами.
Екстремал : Можна поїхати в гори із сноубордами або лижами, підйомник зависне над прірвою…
Пересмішник : І всі будуть тицяти пальцями на двох навіжених у лижах у розпалі літа… Мудро! Але мені подобається. Думаю, він теж буде у захваті – чоловіки ж обожнюють пошиватися в дурні…
Переполоханий : Від таких випадків, я маю на увазі закоханість, треба страхуватись. Як і від усього іншого.
Ображений на весь світ : Життя ніколи не попередить про свою якусь особливу заковику…
Маленька дівчинка : Треба підійти до нього і щиро в усьому зізнатися.
Мовчазна мудра жінка : (здивовано підіймає брови)
Праведник : А чи годиться?
Шукач : Погоджуюсь, але для закоханих є свої особливі правила, точніше їх відсутність і непередбачуваність, не підлягання жодній класифікації і…
Мовчазна мудра жінка : Досить! Пропоную зробити перерву й обдумати почуте.
Праведник : Перерва півгодини!

Вона колекціонувала свічки. Просто якось помітила, що на поличці їх вже три і всі вони символізують щось інше. Так і почалося. Вона майже ніколи не запалювала їх, тому що було шкода втрачати красу і, мабуть, не хотілося щось змінювати. А ще вона любила книги – будь-які. Їй приємно було торкатися лискучої обкладинки і милуватися білими сторінками, гортаючи їх годинами і думаючи про щось своє. Найбільше їй подобались словники, певно тому, що були надійною опорою на всі випадки життя і приносили впевненість у тому, що розум не втратний. І звісно квіти – звичайні весняні квіти, наприклад бузок, який дарував своїми ніжними пелюстками віру у здійснення бажань. До того ж так захопливо було шукати в лабіринті його пахощів особливі суцвіття. Вона завжди загадувала бажання – за найменшої нагоди їх справдження.

Через півгодини збори було поновлено в одній з двох кімнат ошатної будівлі з похнюпленим дахом, на околиці, за якою починалися безкраї зелені луки з ідилічними польовими рослинками й метеликами. А що існувало поза цим – ніхто не знав, тому що ніхто не цікавився.
Праведник : Панове, продовжуємо засідання. Пропоную виступати за старшинством.
Крикливиця : Я обурена!
Маленька дівчинка : З якого краю починаємо?
Пофігіст : Мені байдуже.
Гультяй : Оце зараз веселощі почнуться!
Пересмішник : Оце зараз веселощі якраз закінчаться…
Екстремал : Тягнемо жереб!
Переполоханий : А якщо мені не пощастить?
Шукач : Пошукаєш Фортуну деінде.
Ображений на весь світ : Боюсь, що в нашому дружному гурті процедура жеребкування затягнеться…
Мовчазна мудра жінка : Виступаємо по черзі – хто за ким сидить.
Праведник : Приймається!
Пофігіст : Отже, я починаю? Ну, мені від того ані холодно, ані гаряче. Як, зрештою і від того чи закохався там хтось, чи ні. Я ж кажу, всі закохуються, це природно. І, на мою думку, хай все буде так, як має бути. Може все складеться пречудово, а в іншому випадку зберемося знову і щось понапридумуємо. Хай любить собі на здоров’я, а там видно буде. Я впевнений, що шматок від неї не відпаде. І нічого зайвого не виросте. Взагалі не бачу проблеми! Все.
Переполоханий : А я бачу! А якщо він її не кохає? А якщо він її зрадить? А якщо з ним щось станеться? Тоді ми вже не зможемо їй допомогти. Уявіть, який біль ляже їй на серце! Перегляньте архівні документи – пам’ятаєте, що було останнього разу? Я ж кажу, застрахуватися треба! А як? Просто викинути те все із голови і сподіватися, що минеться.
Гультяй : Минеться чи не минеться, а момент треба ловити! Хай дівчинка весело проводить час, розважається… Насолоджується по-справжньому врешті-решт! Скільки вже можна скніти в ілюзіях, коли життя – ось воно, зовсім поруч! А далі – хай хоч трава не росте. Дамо їй покуштувати життя! Я вважаю так.
Маленька дівчинка : А тепер дозвольте висловитись представниці жіноцтва.
Мовчазна мудра жінка : (здивовано підіймає брови).
Маленька дівчинка : По-перше, чим вам заважають фантазії? Мені іноді здається, що ваше «веселе проведення часу» – це ще більша омана, ніж ті почуття, які плекає Вона. А по-друге, треба бути відвертою. Просто все пояснити йому. Якщо Вона закохалася, то, підозрюю, що не у дурня. Зрозуміє. Хіба можна образити чи не покохати таке небесне створіння? Ось так.
Ображений на весь світ : Не маю, що вам сказати. Не знаю я, що таке кохання. Спочатку літаєш десь поза хмарами, так легко тобі все вдається, усміхатися завжди хочеться, а потім – раз! – і все… Образи, ревнощі, зіпсований на рівному місці настрій. І в кінці кінців – лише єдине почуття непотрібності і зневіри. Оце ваше кохання? Від нього лише на душі важко…
Пересмішник : То у шлунку у вас важкість від таких занехаяних думок! Я би порадив посміятися і поставити на тому крапку. Якби він був нормальним, ми б тут не патякали биту годину. Переливаємо з пустого в порожнє, а до рота немає чого налити. Їй треба легше ставитися до життя! Більше позитиву й менше марудних думок. А тепер може – перерва?
Крикливиця : (не встигає нічого сказати).
Праведник : Обідня перерва – година!
Мовчазна мудра жінка : (задоволено усміхається).

Після роботи вона завжди з годину кружляла вулицями, позбувшись думок і розглядаючи вітрини, вуличних продавців, бездомних людей і тварин, вечірню ілюмінацію у центрі міста… Сьогодні все могло змінитися, але вона проґавила той важливий момент і навіть не зчулася як. Деякі думки вже просто переходили у нав’язливі. Здавалося, ніби безліч різних голосів навперебій шепочуть їй щось на вушко, а вона, хоч як прислухається, та виокремити з цієї какофонії якусь путню думку не може. Треба перестати думати або… Смутний ще намір заворушився у темряві...

Під час перерви ці створіння гасали галявиною хто з м’ячем, хто з хула-хупом, хтось катався на велосипеді, а хтось ловив метеликів у високій траві… Про засідання, здавалося, не думав жоден. Пустощі, сміх, оплески дзвеніли на зеленому подвір’ї і луною котилися у простори, надійно сплутавшись із перекотиполем. І буркотіння Крикливиці, і скоромовка Переполоханого вкупі із зітханням Ображеного втратили свій звичайний присмак, який наводив втому самою можливістю свого існування. Жіноцтво у легких сукнях і солом’яних капелюшках, чоловіки у світлих костюмах – у їх вимірі зараз панувало літо. За годину засідання поновили. І кожен знову повернувся до своєї ролі.
Крикливиця : Шановний, так не годиться! Ви не на своєму місці!
Пофігіст : А вам не все одно? Я вже висловився.
Шукач : Може бути і все одно, але якщо подивитися з іншої сторони…
Ображений на весь світ : Скільки сторін має життя! А до нас завжди повертається найтемнішою…
Екстремал : А щоб ми тоді робили б, якби все було легко і просто?
Пересмішник : Самі б ускладнювали собі життя, коли б виникала потреба у гострих відчуттях. Зрештою, так і робимо.
Гультяй : А як на мене, то наше життя і так легке і невимушене. У декого із зором погано!
Переполоханий : Це серйозна проблема? Сподіваюсь, вона не пошириться на весь колектив?
Пересмішник : Тобі це вже не загрожує.
Праведник : Панове! Будьмо толерантними, як нас закликає наше призначення! На кому ми зупинилися?
Крикливиця : А спробуйте тепер розібратися, коли дехто нехтує всіма правилами!
Мовчазна мудра жінка : Хай ті, хто вже висловився, сядуть в окремому ряду.
Праведник : Чудово! Підтримую. Починаймо!
Мовчазна мудра жінка : (задоволено усміхається).
Екстремал : Підозрюю, що якщо ми так жваво це обговорюємо, значить справа не з простих. І особисто мене це надихає! Я вважаю, що їй треба зануритись у кохання з головою і втратити її на шаленій швидкості на крутому повороті! І я переконаний, що, скуштувавши солону воду цього виру, вона захоче ще. І ніяка депресія їй не загрожує, тому що сильні переживання – найкращі ліки від цієї надуманої хвороби. Мій девіз – кохати до нестями, так, щоб паморочилося в голові і тремтіли руки. А все інше не варте уваги. Ось така моя думка.
Шукач : Боляче буде так чи інакше. Тільки питання кому – йому чи їй. Тому ми маємо зосередитись на тому, щоб оберегти її. Зрештою, і нам буде легше, якщо болітиме йому. Звісно, вона істота цікава, і все може статися навпаки. Єдиний вихід – діяти за ситуацією, але його у спокої не залишати. Може це трохи жорстоко, але такою є сучасна філософія. Отже, хай любить насамперед себе.
Крикливиця : Нашуміли, наговорили – аж в голові паморочиться! Така серйозна проблема, а вам аби патякати! Можна сказати, що вирішується наше майбутнє, а вам все одно! Ви хоч розумієте про що мова? Де там! Тільки б кісточки комусь поперемивати та у стелю поплювати! Хто ж так до роботи береться? А умови? В яких умовах мені доводиться виступати? У того зуби аж вилискують, цей тремтить, немов пропасниця в нього, та – не соромиться в ляльки бавитись, а дехто закриває на це все очі, хоча з першого погляду виглядає так, ніби має розум!
Пересмішник : (аж світиться від посмішки).
Переполоханий : (здригається і щільніше загортається у невідомо звідки взятий плащ).
Маленька дівчинка : (знизує плечима).
Мовчазна мудра жінка : Дякую за комплімент. А якої ви думки про інших присутніх у цій залі?
Крикливиця : (відкриває рота, але не встигає вимовити ані слова).
Мовчазна мудра жінка : Хоча не треба. Ви маєте що сказати по суті? Якщо ні, то переходимо до іншого доповідача.
Праведник : Отже, слово надається…
Крикливиця : Що сказати? Нерви зовсім ослабли… Боюся, з нею буде те саме. Пошарпає він її серце, відчуваю… І зможе вона виборсатись із цього чи ні, захоче вона допомагати і йому чи відмовиться – як не крути, а залежить від нас. Все. Передаю естафету…
Праведник : Отже, слово надається мені. Я багато передумав за цей час… І вважаю, що перш за все ми маємо сподіватись на краще.
Пересмішник : Що нам буде менше роботи.
Праведник : Добродію, вам дали вільно висловитись, тож не перебивайте.
Пересмішник : І так всім відомо, що ви скажете, точніше зацитуєте…
Праведник : Здається, хтось тут сьогодні згадував про совість… А я ще раз нагадаю для забудькуватих. Ми маємо рухатись тим шляхом, яким скеровує нас наше найкраще!
Шукач : А як достеменно визначити, що є кращим, а що ні? Ми всі досить різні. Є навіть нетерпимі…
Праведник : Панове!..
Крикливиця : А ще з мене дивується!
Праведник : Попрошу…
Пофігіст : І не сподівайтесь.
Мовчазна мудра жінка : Шановний, дякуємо вам за керівництво сьогоднішніми зборами. Вашу думку ми всі зрозуміли та оцінили її доречність. Тепер дозвольте і мені дещо сказати…

Аж раптом вона все зрозуміла. Сидячи перед каміном, в якому зникали останні іскри, вона потроху поверталася до своєї реальності. І їй це вдалося. Нарешті Вона почала думати. Але хоробрості ще не вистачало, тому вирішила відкласти дзвінок та інші дії до завтра. Засинаючи легко, вона усміхалася так, ніби вже вирішила всі свої нагальні проблеми і відтепер житиме… І відтепер житиме! І хоч сни були трохи тривожними, але світлі відчуття вже не залишали її.
Зранку вона з насолодою випила кави, довго дивилися у вікно, по-котячому мружачись від зимового сонця, а потім впустила до кімнати трохи морозного повітря, вдихнула його на повні груди, на мить затамувала подих, ще раз усміхнулася сама до себе і з широко розплющеними очима зробила крок…


***

Хтось голосно і самовпевнено постукав у двері, навіть загримав, ніби даючи знати, що його поява неминуча. Всі одинадцять присутніх заціпеніли, і навіть Мовчазна мудра жінка проковтнула свої слова. Коли впертий стукіт повторився знов, Праведник більше за інерцією, ніж усвідомлено мовив :
– Прошу!
Подивуванню не було меж – на порозі, усміхаючись, стояла Вона. Хоча ніхто з них ніколи не бачив, як вона виглядає, сумніви були недоречні. І водночас за вікном припинився пташиний спів і десь зникли метелики, соковита трава змінила колір і звук свого шелестіння. Подув холодний вітер і нарешті сюди потрапила зима. Це Вона, зайшовши до кімнати і прямуючи на чільне місце, яке досі займав Праведник, завела у цю, затишну досі для її мешканців оселю, реальність, не давши оговтатись присутнім. Її темне волосся різало очі своїм сяйвом, а впевнена хода високої постаті аж ніяк не могла повернути мову учасникам зборів. Ямочки на смуглявих щоках тонули в рум’янці, а теплий погляд, лишаючи тільки морозні візерунки на склі, розтоплюв все інше весняною капеллю.
– Привіт! Думаю, я можу звертатись до кожного з вас на «ти». Ніколи не уявляла, як ви виглядаєте! Та, певно, і не змогла б. Ви всі такі цікаві. Перепрошую, що перервала ваше засідання, та хочу і я щось вам сказати. У кімнаті стояла неприродна тиша, лише Маленька дівчинка із шарудінням поправила спідничку.
– По-перше, дякую, що ви піклуєтесь про мене, хоча і у свій дивний спосіб. Кожен з вас має у собі якусь частинку раціонального. До речі, дозвольте мені переглянути протокол засідання, щоб я не втратила якихось деталей і могла уникнути неточностей. А тоді буде «по-друге».
Праведник ніби знову відчув себе на своєму місці і, запашівшись, зашелестів до Неї паперами і глухо задзвенів жирком. Декілька хвилин Її очі перебігали дивними нотатками, а потім Вона продовжила :
– Це правда, що закохуються всі, а хто ні, того можна пожаліти, хай хоч як він буде протестувати. Але чи не буде тобі все одно і наступного разу? І чи не краще для мене і ще когось, і не легше для вас всіх, щоб така «проблема» виникла раз і назавжди? Що ти приховуєш від самого себе? Забудь про свої образи, і у житті з’явиться більше яскравих барв!
– Справді, мені так легше жити, коли будь-які крайнощі є ніби природними. А більше я поки не маю що сказати.
– Розумію. Тепер поговоримо про страхування.
Переполоханий перетворився на равлика, але поки вона говорила, терези його логіки коливалися декілька разів.
– Це безперечно чудовий винахід. Але є багато його різновидів, як на мене. Може краще страхуватися не від випадків закоханості, а від причин її зникнення? Любити і робити все те, що робить закохана людина, замість боротися із собою і влаштовувати безлад у ваших же рядах. Це так просто…
– Гм! Я подумаю над цим. Сподіваюсь, хтось допоможе мені…
– До речі, не можу не звернути уваги на твою завбачливість.
Переполоханий вкрився червоними задоволеними плямами, наче боявся своїх відчуттів у цю мить. Здається, він навіть усміхнувся – слабо і невпевнено. Але.
– А на черзі у нас панове Гультяй і Пересмішник. Ви дійсно праві, коли пропагуєте легке життя. Але можна вас про щось попросити? Менше цинізму, будь ласка. І дякую за те, що іноді тільки ви двоє мене і тримаєте.
Вона трохи відпочила і перевела погляд на Маленьку дівчинку :
– А з тобою, Манюня, ми знайомі найдовше і, певно, найкраще розуміємо одна одну. Тільки будь виваженіше. Ти ж розумієш про що я, правда?
Маленька дівчинка кинула присоромлений погляд з-під лоба, але швидко змінила його на іскорки веселого вибрику.
– Я помітила, що ви швидко втомлюєтесь. Тому, з вашого дозволу прогуляюся.
– А як же… – спробувала вставити свою купу слів Крикливиця і опинилася у точці перетину осудливих поглядів.
– Може я з тобою? – стрепенулась Мовчазна мудра жінка.
– Ні, дякую. Сподіваюсь, тут я не заблукаю.
Дивно споглядати як лапаті сніжинки падають на ще теплі, щойно спустілі пташині гнізда. Дивний краєвид, коли з однієї сторони лише маленький будиночок припадає снігом, а з іншої – чути тільки розгублений шелест скрижанілих трав. Оце й увесь пейзаж. Дивно, коли твої власні сліди, як не намагаєшся їх заплутати, виструнчуються мов на шкільній лінійці, а сотні інших, від літнього взуття, вкриваючись білою пеленою, лишають чудернацькі головоломки і нечутно зникають. Дивно, що тут тепло і затишно. Хоча ні, це не найбільша дивина. Швидше б це мало би бути закономірністю. Вона помітила, що дике на перший погляд поле, було чітко розмежоване на нерівні відтинки – десь слідів не було зовсім, а на інших від них не лишалося вільного місця. Вона подумала, чи завжди тут так тихо і спокійно – ані вітерцю, ані іншої ознаки реальності, окрім її дихання. Вона спробувала спіймати сніжинку, але та спритно скерувала себе від неї. Друга спроба була більш вдалою, і зірочка навіть не збиралась танути, тільки змінювала свої обриси наче в дитячому калейдоскопі. Сніг на дотик був таким же мінливим – то ніяким, то колючим і жорстким, чи приємно віддавав руці своє тепло. Вона водночас і дивувалася, і ні.
Коли вона повернулась до «зали засідань», зовнішність присутніх стала помітно іншою – літнє вбрання замінили товсті светри і зручне зимове взуття. Якраз перед цим Вона подумала, що їх одяг не вельми пасує до природних умов. На ній не було жодної сніжинки чи мокрої плямки і, як виявилось, вдягнена вона була подібним до інших чином. Вже встигли запалити камін.
– А тобі, мій похнюплений друже, я можу зацитувати слова Праведника про те, що ми завжди маємо сподіватися на краще.
Ображений на весь світ важко зітхнув, а відтак спробував скинути з пліч ту, зрештою непотрібну, ношу.
– З представником екстремальної течії на наших зборах я майже повністю погоджуюсь. Тільки, на мою думку(якщо можна так висловитись), треба бути більш далекоглядним, але не в дусі «сучасної філософії» Шукача. Іноді це буває важко, та саме для цього ми не одинокі у наших життях і навіть… думках. А Шукачеві варто було б відійти лише від словесного навантаження своїх зауважень і спробувати пошукати щось істотніше.
І Екстремал, і Шукач згідно закивали головами. Останній навіть робив якісь нотатки у товстезному блокноті із безліччю закладок.
– Ну а що сказати тобі, моя неврівноважена? Ти справді мудра жінка і тому все інше знаєш сама. Дякую за розуміння.
Мовчазна мудра жінка уважно дивилася на Неї і цілком вдовольнилася Її промовистим поглядом.
– Так, нагальні питання ми обговорили. Тепер, нарешті, по-друге. Хоча, думаю, що більшість із вас, якщо не всі, здогадалися про що йтиметься.
Обличчя і погляди слухачів висловлювали дивовижне одностайне розуміння. Вона навіть трохи розгубилася на якусь мить, оскільки ця одностайність аж ніяк не випливало ані із протоколу, ані із почутого, ані із Її власного життя. Та Вона швидко опанувала себе у цій новій давно омріяній ролі.
– Я хочу сказати, що відтепер сподіваюсь на нашу плідну співпрацю. Звичайно, ваші виважені поради ще не раз стануть мені у пригоді, але проситиму я про них сама. Коли вважатиму за потрібне. А натомість ви матимете від мене всю можливу підтримку і, за змогою, затишок. Я сама визначатиму, хто від мого імені вестиме засідання, які питання потребують найшвидшого вирішення і обиратиму на підставі ваших порад той вихід, який подобається мені. Думаю, від сьогодні наша робота має стати більш злагодженою і приємнішою для всіх. Що ви на це скажете?
– Нам дійсно потрібен розумний керівник…
– Я хотів би розпоряджатися вільним часом на власний розсуд.
– І я теж. Тільки окремо від нього.
– А можна зняти обмеження на доступ до архівних матеріалів?
– А я би змінила щось в інтер’єрі – додала б рожевого…
– Рожевого?! Чи ти не заговорюєшся? Дай тільки волю, то вони вилізуть на голову!
– Звідти принаймні легше роздивитися, що в цьому безладі твориться…
– Зніми нарешті свої рожеві окуляри і краще віддай їх новоспеченому дизайнеру у пелюшках.
– Панове, давайте не переходити на особистості… Ми ж розумні створіння…
– З вами як завжди каші не звариш…
Мовчазна мудра жінка задумано спостерігала за розмовою.
А Вона ледь помітно усміхнулася і тихенько вийшла з кімнати.
Звичайно, вони пристають на всі її умови, а те що люблять поговорити – не проблема. Як їм зрештою ще розважатися? Треба, до речі, над цим подумати. А поки вони дограють свій щоденний спектакль, вона має чим зайнятися.

Сьогодні вона була у піднесеному настрої, адже стільки всього встигнути за один день і ще на завершення мати вільну хвилинку давно вже не виходило. Спочатку вона замовила квитки і взялася до прибирання – невідомо на скільки вона лишає цю квартиру. Потім віднесла свого улюбленця до маленької захопленої ним до нестями сусідки. Її мама намагалася бути люб’язною. Та можна бути спокійною – заради усмішки своєї дитини вона потерпить й Ела. Знайомих можна й не попереджати, а зникнення з роботи – верх нечемності. Та придумувати щось не хотілося, тому вона просто сказала, що нарешті мікстура для відкриття Третього ока подіяла – тільки треба внести певні настройки, що вона і збирається зробити. Шопінг був дуже приємною необхідністю, як і чашка кави в улюбленій кав’ярні. Мамуся на її дзвінок відреагувала за звичайним сценарієм : сказавши, що донька у своєму репертуарі, погодилася підливати вазони і щонеділі на півгодини вмикати для них Генделя. Забравши на вокзалі квитки і погулявши улюбленими вулицями, вона повернулася додому й ретельно поскладала речі до валізи. На диво, і це виявилося приємною справою. Лишалося ще багато вільного часу, тому, після останнього дзвінка, вона може просто понасолоджуватися ним.
Вона впевнено набрала сім цифр – так, ніби робила це щодня :
– Привіт! Я маю два квитка на вечірній потяг…

***

Тепер настала його черга думати…



Кількість переглядів: 1893

Рейтинг:






Ваша оцінка: 1 2 3 4 5




КОМЕНТАРІ

Коментарів ще нема

Щоб мати змогу залишати коментарі на сайті - будь ласка зареєструйтеся.

Якщо Ви вже зареєстровані - будь ласка увійдіть в систему.





Our Time © 2010-VI4NO MIKA
mika.biz.ua, blog.mika.biz.ua, s3.org.ua, our-time.org.ua